Нідерланди є частиною Шенгенської зони. Ця сфера є співпрацею 26 європейських держав-членів, які проводять спільну прикордонну та візову політику, ми називаємо ці країни шенгенськими країнами або державами Шенгенської угоди.
Держави-члени зобов’язані дотримуватися однакових візових правил, які викладені в спільному Візовому кодексі. Це дозволяє мандрівникам пересуватися в межах усієї Шенгенської зони без взаємних прикордонних перевірок, особи, яким потрібна віза, мають лише одну візу, Шенгенська віза, необхідні для перетину зовнішнього кордону Шенгенської зони.
Вільне пересування людей є фундаментальним правом, гарантованим ЄС своїм громадянам. Це дозволяє будь-якому громадянину ЄС подорожувати, працювати та жити в будь-якій країні ЄС без будь-яких особливих формальностей. Шенгенська співпраця збільшує цю свободу, дозволяючи громадянам перетинати внутрішні кордони без проходження прикордонного контролю. Шенгенська зона гарантує вільне пересування понад 400 мільйонам громадян ЄС, а також багатьом громадянам країн, які не входять до ЄС, бізнесменам, туристам та іншим особам, які законно проживають на території ЄС.
Країни Шенгену
Перелічені нижче країни входять до Шенгенської зони:
| Бельгія | Данія | Німеччина |
| Естонія | Фінляндія | Frankrijk |
| Griekenland | Угорщина | Італія |
| Латвія | Liechtenstein | Литва |
| Люксембург | Malta | Нідерланди |
| Норвегія | Австрія | Польща |
| Португалія | Словенія | Словаччина |
| Іспанія | Чехія | Ісландія |
| Швеція | Швейцарія | Хорватія |
Країни Болгарія, Хорватія та Румунія розпочали процедуру приєднання до Шенгенської зони. Із країн, що не входять до ЄС, до Шенгенської зони приєдналися Ісландія, Норвегія, Швейцарія та Ліхтенштейн.
Вільне пересування по Європі
У 1985 році окремі уряди ЄС у Шенгені (невелике село в Люксембурзі) підписали Шенгенську угоду. Цим договором країни-учасниці домовилися про поступове скасування контролю на спільних кордонах. Імплементація Шенгенської угоди почалася в 1995 році, спочатку охоплюючи сім держав ЄС. Зараз до Шенгенської зони входять 27 країн.
Усі громадяни ЄС, незалежно від громадянства, можуть перетинати внутрішні кордони без проходження прикордонного контролю. Однак компетентні національні органи також можуть здійснювати поліцейські перевірки на внутрішніх кордонах і в прикордонних районах за умови, що такі перевірки не є еквівалентними прикордонним перевіркам.
У разі серйозної загрози громадському порядку або внутрішній безпеці країна Шенгенської угоди може тимчасово запровадити прикордонний контроль на своїх внутрішніх кордонах. В принципі, на обмежений період не більше тридцяти днів. Якщо такий контроль буде знову запроваджено, інші країни Шенгенської угоди, Європейський парламент та Європейську комісію мають бути проінформовані, а також громадськість.
Свобода та безпека для мандрівників
Положення Шенгенської зони гарантують, що контроль на внутрішніх кордонах Союзу було скасовано, а контроль на зовнішніх кордонах було посилено. Це згідно з домовленостями. Ці угоди охоплюють кілька сфер:
- загальні правила, які застосовуються до осіб, які перетинають зовнішні кордони ЄС, включаючи типи необхідних віз і спосіб здійснення зовнішнього прикордонного контролю;
- гармонізація умов в’їзду та короткострокових візових правил (до 90 днів);
- посилене співробітництво поліції (включаючи право на транскордонне спостереження та переслідування за гарячими слідами);
- тісніша судова співпраця через швидшу систему екстрадиції та передачу виконання кримінальних вироків;
- створення та розвиток Шенгенської інформаційної системи (SIS);
- документи, необхідні для подорожей по Європі.
Умови вступу до Шенгенської зони
Приєднання до Шенгенської зони – це не просто політичне рішення. Країни також повинні відповідати переліку попередніх умов, наприклад бути підготовленими та мати спроможність:
- взяти на себе відповідальність за контроль зовнішніх кордонів від імені інших держав Шенгену та за видачу єдиних шенгенських віз;
- ефективно співпрацювати з правоохоронними органами в інших країнах Шенгену для підтримки високого рівня безпеки після скасування прикордонного контролю між країнами Шенгену;
- вміти застосовувати загальні правила Шенгену, такі як наземний, морський і повітряний прикордонний контроль (аеропорти), видача віз, поліцейська співпраця та захист персональних даних;
- Будьте підключеними та використовуйте SIS.
Країни-кандидати проходять «Шенгенську оцінку» перед приєднанням до Шенгенської зони, а потім країни періодично переглядаються для забезпечення правильного застосування законодавства.
